КАРАНТИН ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Карантин, як адміністративні та медико-санітарні заходи на обмеження соціальних контактів для запобігання поширенню коронавірусу, можна вважати своєрідним соціальним експериментом щодо розвитку навичок самовиживання в умовах самоізоляції, який розділив суспільство на дві групи: 1 – ті, хто продовжують працювати, забезпечуючи діяльність установ та організацій критичної інфраструктури; 2 - ті, хто опинився в ситуації вимушеної самоізоляції. Серед останніх, в свою чергу,можна виділитищедві групи: А - ті, що не працюють, і Б - ті, що працюють дистанційно. Саме в групі Б опинилась переважна більшість учасників освітнього процесу, які вимушені працювати дистанційно.

Зазначимо, що для переважної більшості учасників освітнього процесу досить швидко відбулася різка зміна звичного способу життя та умов професійної діяльності, що автоматично запустило процес соціально-біологічної адаптації.  Отже, наявність адаптаційного синдрому – є основною психологічної проблемою, яку вирішують діти, учні, батьки та педагоги. Адаптаційний синдром – це стан тимчасової дезадаптації, стан внутрішнього напруження, що характеризується підвищеною тривожністю, емоційним дискомфортом внаслідок невизначеності та недостатньої кількості інформації щодо нової реальності. В результаті комплексних досліджень було виділено три фази адаптаційного процесу:

1. Гостра фаза – тимчасова дезадаптація, супроводжується різноманітними коливаннями у психосоматичному стані, «фізіологічна буря»,що призводить до значного напруження всіх без винятку систем організму.

2. Підгостра фаза – часткова адаптація, «буря» починає поступово затихати,характеризується більш-менш адекватною поведінкою людини на ситуацію, зменшуються негативні прояви і виявляються тільки за окремими параметрами.

3. Фаза компенсації – достатньо стійка адаптація, характеризується оптимальним напруженням, коли організм виробив необхідні моделі реагування на ситуацію. В свою чергу гостра фаза має три рівні адаптації:«легка адаптація», «адаптація середньої важкості» та «важка адаптація».

Тривалість адаптаційного періоду залежить як від індивідуально-психологічних особливостей людини (тип вищої нервової діяльності, темперамент, адаптаційний потенціал, вік, досвід), так і від організації адаптаційного періоду.

Процес адаптації, як пристосування до умов соціальноїізоляції, передбачає:

1) адекватне сприйняття навколишньої дійсності та самого себе;

2) адекватну систему стосунків та спілкування з безпосереднім оточенням;

3) оволодіння вміннями і навичками дистанційного навчання, вироблення нового режиму дня;

4) зміна поведінкових стереотипів у відповідності до ситуації соціальної ізоляції та очікувань оточення;

5) здатність до самоорганізаціі та емоційної саморегуляції.

Таким чином, п’ять зазначених напрямів адаптаційного процесу можна вважати основними завданнями психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах соціальної ізоляції. Для одержання інформації щодо реального психологічного статусу учасників освітнього процесу можна використати Опитувальник К. Кіза «Опитувальник психологічного благополуччя». Можливі два варіанти проведення опитування.

1. Як скринінговий експрес-метод для старшокласників, студентів, батьків та педагогів. На бланку необхідно вказати П.І.П. респондента, клас / групу чи посаду, залишити тільки стимульний матеріал без обробки та інтерпретації, визначитись із зворотнім зв’язком.

2. Як рефлексивно-розвиваючий метод, коли респондент сам обробляє та інтерпретує одержані результати. В такому випадку респондент добровільно надсилає отримані результати практичному психологу.

ОпитувальникК. Кіза «Стабільністьпсихічногоздоров’я – коротка форма» (MHC-SF-UA)

Інструкція.

Будь ласка, дайте відповіді на запитання щодо Вашого самопочуття протягом останнього місяця (двох тижнів).

Визначте частоту переживання наведених нижче станів за такою шкалою: 0 балів – ніколи; 1 бал – 1-2 рази; 2 бали – приблизно 1 раз на тиждень; 3 бали – приблизно 2-3 рази на тиждень; 4 бали – майже кожен день; 5 балів – кожен день.

№ Як часто протягом двох тижнів Ви відчували… Бал

1 щастя

2 цікавість до життя

3 задоволення

4 що можете зробити важливий внесок для суспільства

5 приналежність до певної соціальної групи (за місцем навчання, роботи, проживання)

6 що наше суспільство стає кращим для таких людей, як Ви

7 що люди зазвичай хороші

8 що події, які відбуваються в суспільстві, мають значення для Вас

9 задоволення собою як особистістю

10 що успішно впораєтесь із повсякденними зобов’язаннями

11 теплі та довірливі стосунки з оточуючими

12 що у Вас є досвід, який спонукає до самовдосконалення

13 впевненість у висловлюванні власних поглядів

14 що маєте мету та сенс життя

Загальна кількість балів

Обробка та інтерпретація

Підрахунок балів. Підсумуйте бали в діапазоні від 0 до 70

Категоріальна діагностика: 28 – 70 балів – «Процвітання» (flourishing) діагностується, якщо індивід відчуває принаймні один із трьох симптомів гедонічного благополуччя (питання 1 – 3) «Кожен день» або «Майже кожен день» і переживає принаймні 6 з 11 симптомів позитивного функціонування (питання 4 – 14) «Кожен день» або «Майже кожен день» протягом останнього місяця (двох тижнів). Рівень благополуччя та адаптації. 0 – 14 балів – «Пригнічення»(languishing) діагностується, якщо індивід зазначає, що «Ніколи» або «1 – 2 рази» протягом останнього місяця (двох тижнів) не переживав жодного з трьох симптомів гедонічного благополуччя (питання 1– 3), 6 з 11 симптомів позитивного функціонування (питання 4 – 14, серед яких 4 – 8 твердження є показниками соціального благополуччя, а 9 – 14 – показниками психологічного благополуччя).

Рівень неблагополуччя та тимчасової дезадаптації. 15 – 27 балів – «Помірність»:

В особ, які не увійшли до жодної з названих категорій, діагностується «помірний» (задовільний) рівень психічного здоров’я. Рівень відносного благополуччя та часткової адаптаціїі.

Джерело: Е. Л. Носенко, А. Г. Четверик-Бурчак. ОПИТУВАЛЬНИК «СТАБІЛЬНІСТЬ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я – КОРОТКА ФОРМА»: ОПИС, АДАПТАЦІЯ, ЗАСТОСУВАННЯ // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ »,- 2014.- Випуск 20. – с. 89-97.